Сьогодні хочу написать про друзів!
Про тих людей, які мене читають..
Я кожен вірш дописую в напрузі,.
Вони теплом мені відповідають!!!
Я чесно, і повірити не сміла!
Що людям так сподобається.. СЛОВО
Я ж просто так, для себе лиш творила!
Збирала в купку рими гонорові!!
Котрісь знайомі-інші віртуальні!
Та навіть крізь екрани телефонів..
Я чую.. пишуть коменти похвальні!
З картинками любистку та піонів!
-Ви молодець! Бравісімо, Світлана!
Бальзамом в душу… як таке читаю!!
То так високо… навіть не дістану..
Я міцно… люди всіх вас обіймаю!!
Хтось скаже.. це банально ті картинки!
А я не вірю! Це шматочок серця!
І кваплюся я швидко до сторінки!
Всім відповісти.. хто добром озветься!!
І справді ,Господь Бог приходить вчасно!
Колись таке і думати не сміла!
Що так зародить слово моє рясно..
А я завжди писати так хотіла!!
Німий поет! Коли читців немає!
Складає ті папери у шухляду!!
А я словами ріжу й обіймаю!
І накриваю від дощу та граду
Так дай вам Бог.. і близькі, і далекі!
Лічити душі спраглими рядками..,
Злітаються мої вірші-лелеки..
Де їх приймають легкими руками!
Вклоняюся, мої хороші люди!
Пробачте, як комусь не відповіла..
Даю вам слово, я старатись буду!
Щоб ви ще більше вірші полюбили!!!
