Коло берега лебеді білі,
Обіймались шалено крильми…
Вони зовсім зими не хотіли,
Вони просто не люблять зими…
Їм би трішки тепла, зовсім трішки
Ну а більше… зігріє любов
Лиш би так не морозило ніжки..
Не замерзло їх озеро знов…
Білі лебеді, птахи від Бога,
Так і люди не вміють любить..
Як вона замерзає у ноги…
Він так дико крильми лопотить…
Розбиває ,як може рятує
Так від Господа може лиш птах…
А як рани побачить… то дує
Якби міг… то б тримав на руках!!
А лебідка красива – красива
Наче панна ,що йде до вінця
Тулить голову, птаха щаслива..
Наче дівчина, врода з лиця.
Так рятуються бідні, зимою…
Їм би трішки, хоч трішки тепла…
Він сховає її за собою…
Від морозу, від вітру ,від зла.
А весною… вони заспівають
Залопочуть у небо крильми,
І розкажуть усім… як кохають
Дай їм, Боже, діждатись весни…
