Вірш про кохану людину, якої вже немає поруч. Вірш до сліз, українською мовою

Вірш про кохану людину, якої вже немає поруч. Вірш до сліз, українською мовою
Любіть і цінуйте своїх коханих людей, поки вони поруч. Бо ніхто не знає – кого бачить востаннє, тому насолоджуйтесь кожною хвилиною проведеною разом!

Вірш про тих, хто вже не поруч

А дорогі нам люди
повертають..
хто птахами..
хто квітами у полі
Додому хлопці
дощиком літають
і сонечком..
хмаринкою поволі..
І скинувши важку
воєнну ношу..
нап’ються вдома
свіжої водиці..
і поцілують маму
зовсім сонну…
а потім.. десь у небі
загубиться..
Так.. рідні люди повертають
часто….
і одяг Їх ще досі
душу гріє..
Бо ті, що люблять..
точно не вмирають..
Немає тіла…
та душа не тліє
Кімната їх..
у кухні їх горнятко..
маленький котик
ще не може їсти..
ну як же їх так просто
відпустити…
і щось шукаєш..
І не маєш місця.
Ви повертайте..
ну хоч трішки..
в гості..
співочим соловейком,
журавлями…
Прийдіть тихенько…
станьте на порозі..
і поцілуйте найдорожче
маму…..
Вірш про кохану людину, якої вже немає поруч. Вірш до сліз, українською мовою

Вірш про кохану людину, якої вже немає

Побудь зі мною
Хоч до ранку..
Нехай чекає Господь Бог
Я заслоню стару фіранку.
Хай ті години лиш для двох..
Погладжу я волосся сиве.
В горнятко чаю я наллю
Який ж ти все – таки красивий!
Як сильно я тебе люблю…
І я щаслива…хоч востаннє
За ті години-все життя..
Бо прожила я у коханні..
І не потрібне каяття..
Не маєш сили говорити..
Візьми за руку.. і тримай
Не зможу я вже так любити..
Ти там на мене почекай..
І так до ранку, у мовчанні
Перед очима – всі роки.
Застили сльози.. на світанні
Й дотик холодної руки..
Та навіть Бог у небі плакав,
Як відпускав хвилини ті..
Але прожити.. у коханні
Найбільше щастя у житті
І тихо гладила волосся,
Вставало сонце.. божий рай
Вона його вже.. відпускала
І охолов в горнятку чай..
Світлана Дубницька/ автор статті
Подобається? Вітправ:
Сайт привітань. Побажання на день народження й свята у поезії і прозі