Вірші про Незалежність України. Вірші про солдатів до сліз українською мовою

Вірші про Незалежність України. Вірші про солдатів до сліз українською мовою

Вірш про захисника України

Він дивився, як сідало сонце..
Берці страшно надавили ноги..
Він згадав матусине віконце..
І згадав, всі пройдені дороги..
Він рубці ховав помежи серце..
там кололо, майже щогодини..
     Йшов помитись.. вранці до озерця…
там де все ще була.. УКРАЇНА.
Що він думав? Змучений і сивий..
Певне просто виспатись доволі..
Думав.. чи пшеницю змолотили?
Чи співають жайворонки в полі?
Чи приїде він зерно збирати?!
І побачить знов свою родину?!
І чи вийде мати, зустрічати?
Чи зустріне знову -УКРАЇНА…
І сідало, над Донецьком сонце..
Синє небо відбивало очі!
Дуже сильно.. натиснули берці..
Як же я додому, мамо, хочу…

Вірш про незалежність

Встань,Василю,
Подивися…
За решіткою земля
І гвалтують.. і вбивають
Свою думку.. своє Я.
Та за сотні років знову..
Як мордовські табори..
Заборонені катами..
Поміж рідними людьми
І за прапор руки ломлять..
І за тризуб.. і за честь..
І чужинців славословлять..
Отакий важкий наш хрест..
І колючим дротом, душу
вивертають і плюють..
Тобі зошити палили..
Тут без гаслів закують..
Та бичують рідну мову..
землі наші продали
Точно мавпи серед мавпів
Розіпнули.. прокляли
І коли немає ради..
Встаньте всі.. хто має Я
І звучать слова пророчі..
Диктатура-сила зла..
Ти пиши.. Василю в небі
Пробивай собі броню
ЗАБОРОНЕНИЙ КАТАМИ
Хай читають хоч в раю…

Вірш про солдата

-І Бог зітре кожну
сльозу..
Не буде смерті..
Ані крику..
-І не болітиме тебе..
Шептав священник,
Чоловіку…
Солдати несли..
Люд ішов..
Та діти, квітами кидали..
Він уночі десь відійшов..
Тихенько..
Навіть і не знали..
Лиш молоденька медсестра,
Від втоми скинула
Хустину..
-Вже буде легше..
Ти пробач..
І не болітиме так
спина…
І відвернулась.. не могла,
Хоч вже п’ять років,
Там працює..
А в хлопця.. посмішка
Ясна..
Він не говорить.. але
чує..
Чомусь в оцей останній
день..
Мовчав.. і тільки посміхався..
Погладив прапор..
Ордени…
То він із Богом, зустрічався,
А люди йшли..
І падав дощ..
Старий священник..
Не мав сили..
Вони ж не хлопця..
А себе..
Шматочок серця,
Хоронили..
Воєнні залпом,
В небеса..
І Вічна пам’ять
Заспівали..
А дощ все лив,
Як із відра..
Солдата – небо,
Зустрічало..
Світлана Дубницька/ автор статті
Подобається? Вітправ:
Сайт привітань. Побажання на день народження й свята у поезії і прозі