Мораль вірша дуже проста, і кожен буде трактувати його по-своєму! По мірі свого виховання, своїх людських цінностей і т. п. Тому люди завжди, в будь-якій ситуації залишайтесь людьми – це наше покликання! Будьте добрішими, і люди навколо почнуть змінюватись, бо все починається з нас!
Приймав у небі Бог людину,
Що мала скарби на землі..
Будинок, бізнес і машину..
Та й гроші добрі, немалі..
Прийшов до Бога,
Гоноровий,
Трясе багатим гаманцем!
-Я, Боже, рай, купить готовий!
Із перекошеним лицем..
Я куплю Ангелів у небі,
Щоби співали лиш мені..
Та що захочу, по потребі,
Все приносили, із землі!
Я куплю сонце, вітер, зорі,
Для мене не існує меж!
Степи, ліси, велике море,
І соловейків куплю теж!
І перепродам.. потім людям..
За гроші буду видавать..
Схилився Бог.. в тяжкій зажурі,
І став рахунки виставлять..
-За тих дітей, що обікрав ти!
Без ліків.. забирав життя!
І ти програв, ганебно в карти!
А помирало десь дитя!
-За тих, кого дурив ти підло,
І обдирав, як тільки міг!
Що за лайно те паперове,
Тобі вклонялися до ніг!
-За хлопців, що тримають небо!
Без рук, без ніг.. і без життя!
Кому підтримки було треба!
Бо ж рятували “короля”!
За всіх, що скривдив ти до болю!
Порахував на папірцях!
Я розберуся, ТУТ, з тобою!
Хай замордує тебе страх!
Купити небо?? Ти, людино??
Нікчемний блазень і тупий!
Ти в вічнім пеклі, в мене згинеш!
І з дідьком станеш ти у стрій!
Розсердив Бога.. Ох нікчема!
Трусився бідний, як той кіт!
Вже зрозумів, що тут не в темі..
І почалапав у свій світ!
А Бог пішов.. до свого Раю..
Там хлопець, із війни прийшов!
Медалі важко, протирає!
І просить в Господа, ЛЮБОВ!
Щоб огорнув любов’ю, маму.
Що сиротою залишив..
Не полагодив стару браму,
І вишню він не посадив..
Не одягнув, сорочку чисту,
Він просить в небі каяття..
І не зберіг.. хоч він старався..
Від Бога даного.. життя!
І Господь плакав..
Світе милий…
Хіба такого я чекав???
Що ж ви, жорстокі, наробили?!
І міцно воїна, обняв..
Мораль одна-опам’ятайтесь!
Ніщо не вічне, на землі!!
І хлопців, люди, поважайте!
Що, там.. вмирають, на війні!!
