Кохання – це почуття двох людей, які не можуть пояснити за, що саме вони кохають… Але не дивлячись ні на що, вони просто думають один про одного, турбуються, переживають, засмучуються за невдачі один одного, та радіють маленьким перемогам… Хто хоча б раз в житті відчував справжнє кохання, то він не зможе сказати, що то було марно! Бо справжнім кохання горять і його ніколи не забувають! Кохайте і будьте коханими!
Напиши душею мені вірш.
не банально, і не трафаретом!
Хочеш грій, чи по живому ріж..
хай це буде крахом або злетом.
Так, щоб зачиталися святі
Разом з Богом, щоб почули в небі
щоб слова хороші і прості..
Тільки щоб без фальші, то нетреба!
Що ти бачиш, те і напиши.
Деколи нам легше на папері,
Приголуб… чи може покричи..
Тільки щоб без гриму та істерик!
Поламай з десяток олівців,
Випий ту останню пачку кави..
Ти ж в обличчя говорить не вмів!!
Напиши мені усе рядками..
Залиши на кухні той листок,
Щоби не дивитися нам в очі,
і не пропікало до кісток,
Я і після краху жити хочу…
Буду я читати поміж ком,
на помилки все перевіряти,
І відчую хвилювань синдром,
буду я і плакать, і сміятись!
Просто… ти душею напиши,
І не йди, чекай, я прочитаю!!
Або десь на вушко прошепчи,
Що я дописати в тому маю..
І тоді заточим олівець!
У кав’ярню тиху завітаєм
і допишем у вірші кінець!
Як ми щиро, від душі КОХАЄМ!
