Вірш про ангела на українській мові
Мій янголе..
Кого ти називаєш,
Святим святих на грішній цій землі?
Кого ти, мов дитину,
сповиваєш?
І міцно обіймаєш уві сні?!
Кого ти кличеш, як пече у грудях?
Як серце розриває від жалю..
Кого цілуєш, як ідеш між люди..
Здуваєш, мов перлинки з кришталю..
Мій янголе…
Не треба прилітати,.
Бо обпечеш ти крила між людьми..
Нема тут місця, на землі сідати..
Ти краще прилітай до мене в сни.
Поплачемо… і посміємось разом,
А може щось напишемо удвох..
І скажеш ти мені банальну фразу..
-Неси між люди, того хоче Бог..
І я понесу, там, де плаче небо..
Де розриває тіло на шматки..
Отам і справді, в янголі потреба…
Лети святий… із легкої руки..
Вірш про ікону на українській мові
Старі ікони плакали в кутку,
Із Миколая порох осипався..
Малий Ісус ридав у сповитку..
І божий Ангел за усіх сховався..
Старі ікони.. як німі старці..
Історія, залишена у хаті..
А хтось колись, тримав їх у руці..
Благословляла на дорогу мати..
Не має мами… батька теж нема..
Лиш Миколай сумує у куточку..
Пустує хата, надворі зима..
Малий Ісус ридає в сповиточку…
Про що ви розмовляєте вночі?
Чи поточились старовинні рами?!
Ой як кричать на ясені сичі!
І плаче хата… пізніми дощами..
Та серце огортає якийсь жах..
Так як ікону… можна і людину??
Не залишай же душу у місцях,
Які назавжди, у житті покинеш..
